У 2025 році росія вперше випередила Україну на одному з найважливіших ринків соняшникової олії у світі — в Індії. Країні, яка щороку імпортує мільйони тонн рослинних олій та фактично визначає баланс попиту на світовому ринку. Це не поодинокий випадок.
Україна та росія щороку конкурують за покупців зерна та олійних культур у Єгипті, Туреччині, Алжирі, Бангладеш, Індонезії та багатьох інших країнах. Перемога у великому державному тендері може принести експортерам сотні мільйонів доларів валютної виручки, а втрата ринку часто впливає на ціни для аграріїв усередині країни.
Проте конкуренція розвивається неоднаково. На одних ринках росія посилює свої позиції. На інших Україна повертає втрачені частки або навіть зберігає перевагу.
Розглянемо, де сьогодні відбувається найважливіша боротьба за покупців українського зерна та соняшникової олії.
Індія: ринок, де росія випередила Україну
Індія є найбільшим імпортером рослинних олій у світі. Будь-які зміни на цьому ринку миттєво впливають на світову торгівлю соняшниковою, пальмовою та соєвою олією.
Ще кілька років тому Україна була головним постачальником соняшникової олії до Індії. Українська продукція домінувала на цьому ринку завдяки великим обсягам виробництва та конкурентній ціні.
Проте ситуація поступово почала змінюватися.
росія активно нарощувала виробництво соняшнику, збільшувала потужності з переробки та розширювала експорт. У результаті російські компанії змогли запропонувати індійським покупцям великі обсяги продукції за конкурентними цінами.
До 2025 року росія стала найбільшим постачальником соняшникової олії до Індії, випередивши Україну.
Саме тому індійський ринок сьогодні є одним із найкращих прикладів того, наскільки швидко може змінюватися баланс сил у світовій аграрній торгівлі.
Графік демонструє, як протягом останніх років росія поступово нарощувала поставки соняшникової олії до Індії, тоді як частка України скорочувалася. Саме Індія стала одним із перших великих ринків, де росії вдалося перехопити лідерство в України.Індія є одним із найбільших покупців соняшникової олії у світі. Втрата навіть частини цього ринку означає посилення конкуренції на інших напрямках експорту та додатковий тиск на ціни.
The Economic Times:
Єгипет: Україна повертає втрачені позиції
Якщо Індія стала прикладом посилення позицій росії, то Єгипет демонструє протилежну тенденцію.
Єгипет залишається одним із найбільших імпортерів пшениці у світі. Для українських та російських експортерів цей ринок має стратегічне значення.
За даними галузевих аналітиків, протягом 2025/26 маркетингового року Україна суттєво збільшила свою присутність на єгипетському ринку. Поставки української пшениці зросли майже вдвічі, а частка України в імпорті Єгипту піднялася приблизно з 15% до 23%.
Це стало можливим завдяки стабільній роботі українського морського коридору, конкурентним цінам та відновленню довіри з боку міжнародних покупців.
росія залишається найбільшим постачальником пшениці до Єгипту, проте українські експортери поступово скорочують відставання.
Графік демонструє зростання частки української пшениці в імпорті Єгипту. Це один із найуспішніших прикладів повернення України на міжнародні ринки після складних попередніх сезонів.
Єгипет закуповує мільйони тонн пшениці щороку. Навіть незначне збільшення частки українського зерна на цьому ринку приносить сотні мільйонів доларів додаткової валютної виручки.
AgroPortal:
https://agroportal.ua/en/news/ukraina/ukrajinskoji-pshenici-na-rinku-yegiptu-stalo-bilshe
Туреччина: покупець, партнер і конкурент одночасно
Туреччина займає особливе місце у світовій торгівлі зерном, росія та Україна забезпечують 95% імпорту кукурудзи та ячменю до Туреччини.
Країна є одним із найбільших імпортерів пшениці з Чорноморського регіону, але водночас сама входить до числа найбільших світових експортерів борошна.
Фактично турецькі компанії купують зерно, переробляють його та продають продукцію з доданою вартістю на зовнішні ринки.
Для України Туреччина є важливим покупцем зерна та олійних культур.
Для росії Туреччина також залишається одним із ключових ринків збуту.
У результаті склалася унікальна ситуація: обидві країни одночасно співпрацюють із Туреччиною та конкурують між собою за контракти.
Саме тому будь-які зміни митної політики або обмеження імпорту в Туреччині миттєво впливають на весь чорноморський ринок зерна.
Туреччина є найбільшим експортером пшеничного борошна у світі, але при цьому критично залежить від імпортної пшениці з росії та України. Це робить Туреччину унікальним ринком: вона одночасно є покупцем українського та російського зерна, великим переробником і конкурентом на світовому ринку борошна.
Через географічну близькість Туреччина часто стає одним із найвигідніших ринків збуту з точки зору логістики та вартості доставки.
USDA Turkey Grain and Feed Annual: https://www.fas.usda.gov/data/turkey-grain-and-feed-annual
Miller Magazine: https://millermagazine.com/blog/turkish-flour-millers-face-rising-competition-from-russia-and-egypt-6068
USDA Turkey Grain and Feed Annual: https://www.fas.usda.gov/data/turkey-grain-and-feed-annual
Atria Brokers для Miller Magazine: https://www.atriabrokers.com/news/155-ukrainian-wheat-2023-24-in-search-of-buying-demand-atria-brokers-for-miller-magazine
Європейський Союз: територія переваги України
На відміну від багатьох ринків Африки та Азії, де Україна та росія безпосередньо конкурують між собою, у країнах Європейського Союзу ситуація виглядає інакше.
Після 2022 року Україна значно збільшила свою присутність на європейському ринку. Географічна близькість, спрощення логістики та поступова інтеграція до європейського економічного простору дозволили українським експортерам зміцнити свої позиції.
Особливо це стосується кукурудзи, соняшникової олії та продуктів переробки.
Найбільшими покупцями української агропродукції в Європейському Союзі залишаються Іспанія, Нідерланди, Італія та Німеччина.
Для багатьох європейських компаній Україна стала природним постачальником сировини завдяки короткому логістичному плечу та конкурентній ціні.
Графік демонструє країни Європейського Союзу, які мають найбільше значення для українського аграрного експорту. Саме ці ринки формують значну частину валютної виручки від продажу зерна, олійних культур та продуктів їх переробки.
На відміну від багатьох азійських та африканських ринків, де українські експортери часто змагаються з росією виключно ціною, у Європі важливу роль відіграють також логістика, швидкість доставки та довгострокові партнерські відносини. Саме тому європейський напрямок залишається одним із найбільш перспективних для українського аграрного сектору.
Європейська Комісія:
Eurostat:
https://ec.europa.eu/eurostatБангладеш та Індонезія: ринки, за які боротьба лише починається
Коли говорять про найбільших покупців зерна у світі, зазвичай згадують Єгипет або Туреччину. Проте аналітики все частіше звертають увагу на Бангладеш та Індонезію.
Причина проста — населення цих країн продовжує зростати, а разом із ним збільшується і потреба в імпорті продовольства.
В Індонезії проживає понад 280 мільйонів людей.
У Бангладеш — понад 170 мільйонів.
Будь-яке збільшення імпорту зерна навіть на кілька відсотків означає додаткові мільйони тонн попиту на світовому ринку.
Для України ці країни цікаві насамперед як покупці пшениці та кукурудзи.
Для росії — як перспективні ринки збуту пшениці.
Саме тому найближчими роками конкуренція між українськими та російськими експортерами в Азії може лише посилюватися.
Ринки Південної та Південно-Східної Азії мають величезний потенціал зростання. Для українських експортерів це можливість диверсифікувати продажі та зменшити залежність від окремих країн-покупців.
USDA Bangladesh Grain and Feed Annual:
https://www.fas.usda.gov/data/bangladesh-grain-and-feed-annual
USDA Indonesia Grain and Feed Annual:
https://www.fas.usda.gov/data/indonesia-grain-and-feed-annual
Висновки
- Конкуренція між Україною та росією на світовому аграрному ринку давно вийшла за межі простого порівняння врожаїв.
- Справжня боротьба відбувається за покупця.
- Індія показує, що навіть найбільші ринки можуть швидко змінювати лідерів. Саме тут росії вдалося посилити свої позиції на ринку соняшникової олії та випередити Україну.
- Єгипет, навпаки, демонструє поступове повернення української пшениці та відновлення позицій українських експортерів.
- У Туреччині конкуренція залишається максимально гострою, адже обидві країни є ключовими постачальниками зерна.
- Водночас у країнах Європейського Союзу Україна має низку переваг, пов'язаних із логістикою, географічною близькістю та економічною інтеграцією.
- Окремої уваги заслуговують Бангладеш та Індонезія. Саме ці країни можуть стати одними з найважливіших ринків збуту української аграрної продукції у найближчі роки.
- Головний висновок полягає в тому, що майбутнє українського аграрного експорту залежить не лише від врожаю.
- Не менш важливими стають логістика, репутація постачальника, швидкість виконання контрактів та здатність утримувати позиції на ключових міжнародних ринках. Саме за ці ринки й триває справжня боротьба між Україною та росією.
Читайте також
У попередньому матеріалі ми проаналізували, які обсяги пшениці, кукурудзи та соняшнику можуть зібрати Україна та Росія у 2026/27 маркетинговому році, а також оцінили перспективи експорту основних аграрних культур. Детальніше читайте у статті:
Україна та росія на світовому аграрному ринку у 2026/27 МР: хто виграє боротьбу за експорт пшениці, кукурудзи та соняшникової олії?
