Аграрний сектор дедалі гостріше стикається з браком обігових коштів, що змушує господарства переглядати традиційні підходи до фінансування. Коли банки не погоджуються відкривати додаткові кредитні лінії для покриття поточних витрат, фермери починають шукати альтернативні джерела ресурсів, зокрема короткострокові позики поза класичною банківською системою.
За словами комерційного директора фінансової компанії «ФІНВІН» Сергія Милька, проблема поповнення обігових коштів є хронічною для аграріїв. Він пояснив, що специфіка аграрного ринку не дозволяє реалізовувати продукцію невеликими партіями лише для того, щоб закрити черговий платіж за графіком. Торгівля відбувається значними обсягами й у визначені періоди, коли це економічно доцільно.
Водночас банківські установи орієнтуються насамперед на затверджені графіки погашення. Як зазначив експерт, кредитні комітети вимагають здійснювати продаж певного обсягу продукції для виконання зобов’язань, не враховуючи ані кратність партій, ані поточну кон’юнктуру ринку, ані витрати на логістику. У результаті фермери змушені реалізовувати зерно в моменти, коли це знижує їхню маржу. За оцінкою Милька, в такій моделі втрачає не лише окреме господарство, а й уся система, адже рішення ухвалюються виходячи з формального графіка, а не з економічної логіки бізнесу.
Через це частина виробників обирає продаж продукції на менш вигідних умовах, аби своєчасно закрити платіж і зберегти позитивну кредитну історію. Інші намагаються домовитися про реструктуризацію боргу. У складніших випадках аграрії звертаються до неформальних кредиторів і залучають так звані кешові позики.
Як уточнив представник «ФІНВІН», приблизно половина фермерів, які не хочуть продавати зерно за мінімальною ціною, беруть короткострокові готівкові кредити для погашення банківських зобов’язань. Згодом вони знову звертаються до банку по новий кредит, закривають попередню позику та фактично залишаються вже з двома борговими навантаженнями.
Такий підхід, за словами експерта, істотно підвищує ризик дефолту. Він пояснив, що умови кешових позик зазвичай передбачають надання валютних коштів на 3 місяці під 3% на місяць, тобто повернення основної суми плюс 9% за весь період. При цьому можливе знецінення гривні на 10–15% за цей час не враховується кредитором. У підсумку фінансова модель господарства може втратити збалансованість, і саме тоді починаються серйозні проблеми з ліквідністю.
Ситуація ускладнюється тим, що аграрний бізнес має сезонний характер: витрати на посівну та збиральну кампанії концентруються у певні періоди року, тоді як надходження коштів залежать від цінової кон’юнктури та можливостей зберігання продукції. Без гнучких фінансових інструментів фермери опиняються перед вибором між втратою маржі та накопиченням боргів.
