Південь України поступово відкриває нові можливості для садівництва, зокрема для вирощування нетипових для регіону плодових культур. Однією з таких є хурма, яка ще кілька десятиліть тому вважалася екзотикою для українських господарств. Нині ж кліматичні зміни, зокрема потепління зим і зменшення тривалих морозів, роблять закладання хурмових садів на Одещині цілком реалістичним і економічно обґрунтованим.
Практичним підтвердженням цього є досвід родини Ілечків, яка займається вирощуванням хурми в Одеській області вже 18 років. За спостереженнями фермерів, погодні умови за останній період суттєво змінилися, а ризики підмерзання дерев стали значно нижчими, що позитивно вплинуло на стабільність урожаю.
Про власний шлях у вирощуванні культури розповіла співвласниця господарства «Солодка хурма» Поліна Ілечко. За її словами, наразі в домогосподарстві росте 10 дерев хурми різних сортів. Серед них — добре адаптована до українських умов Росіянка, а також Шарон, Гора Говерла та Божий Дар. Молоді насадження представлені сортами Корольок і Персімон, які лише входять у період активного плодоношення.
Збирання врожаю в господарстві розтягнуте в часі, що дозволяє рівномірно постачати продукцію покупцям. Сезон стартує з середини вересня і за сприятливих умов може тривати до лютого. Першою дозріває Росіянка. Частину плодів реалізують у напівзеленому стані, що дає змогу без втрат транспортувати хурму на значні відстані. Попит на продукцію стабільний: покупці починають бронювати плоди ще в серпні, а перші відправлення здійснюються наприкінці вересня.
За підсумками поточного сезону родина вже зібрала близько 600 кг хурми. Залежно від сорту та періоду продажу ціна на фрукт коливалася в межах 200–320 грн/кг. Такий рівень вартості пояснюється обмеженою пропозицією української хурми на ринку, ручною працею та високими вимогами до якості плодів.
Фахівці зазначають, що хурма добре вписується в нішеве садівництво південних регіонів, однак потребує довгострокових інвестицій і терпіння, адже повноцінну віддачу сади дають через кілька років після закладання. Саме тому масштабування подібних проєктів фермери наразі розглядають обережно.
«У нас є земля на Одещині, ми думаємо про масштабування. Але вже після завершення війни, адже такий проєкт потребує великих інвестицій», — резюмує Поліна Ілечко.
