У липні компанія «НІБУЛОН» зіткнулася зі значними обмеженнями в експортній логістиці. Із запланованих приблизно 250 тис. т зерна підприємству вдалося відправити за кордон лише 60 тис. т.
Таким чином, фактичний обсяг експорту виявився більш ніж у чотири рази нижчим за запланований. Основною причиною такого скорочення стала блокада українських морських портів.
Власник і CEO «НІБУЛОНу» Андрій Вадатурський розповів Forbes Ukraine, що липнева експортна програма компанії була орієнтована передусім на порти Одеси. У результаті підприємство змогло здійснити лише два суднових відвантаження загальним обсягом 60 тис. т із близько 250 тис. т законтрактованого зерна.
Інвестиції в Дунай не вирішили проблему
Питання альтернативної логістики залишається важливим для компанії. Ще до блокади «НІБУЛОН» вклав близько $25 млн у розвиток інфраструктури на Дунаї.
Однак після відновлення роботи морського коридору цей маршрут фактично перестали використовувати. Через це компанія виявилася більш залежною від роботи морських портів, через які була сформована основна експортна програма.
Ситуація з липневими відвантаженнями показала, наскільки значний вплив на аграрний експорт має доступ до різних логістичних напрямків. Для експортерів можливість оперативно перемикатися між маршрутами безпосередньо впливає на виконання контрактів.
Бізнесу потрібна альтернатива морським маршрутам
На думку Андрія Вадатурського, підтримка альтернативних шляхів експорту необхідна навіть у разі повноцінного відновлення роботи морських портів. Йдеться передусім про створення більш прогнозованих умов для аграрного бізнесу.
Серед можливих інструментів підтримки розглядаються компенсація транспортних витрат, механізми допомоги через «Укрзалізницю» та інші рішення, які дозволили б компаніям використовувати альтернативну логістику.
Водночас керівник «НІБУЛОНу» не оцінює ситуацію в аграрному секторі як катастрофічну. За його оцінкою, за умови відновлення альтернативних логістичних можливостей та стабілізації ринкової ситуації аграрна галузь може повернутися до прибутковості протягом двох-трьох місяців.
Таким чином, проблема для експортерів полягає не лише у фізичній можливості відвантажувати зерно, а й у наявності кількох стабільних маршрутів, які дають змогу виконувати зовнішньоторговельні контракти незалежно від ситуації на окремому напрямку.
