В українському садівничому секторі формується нова тенденція, пов’язана з активним розвитком переробної інфраструктури. Галузь переживає складні часи, оскільки після початку війни рівень збору фруктів знизився до приблизно 60 відсотків довоєнних показників. Значна частина холодильних комплексів, що забезпечували тривале зберігання продукції, також виявилася втраченою або недоступною, тож нині використовуються лише близько половини довоєнних потужностей. За оцінками учасників ринку, садівники, що працюють на сукупній площі десяти тисяч гектарів, мали до широкомасштабного вторгнення понад сто тисяч тонн місць для охолодження, але нинішній сезон демонструє їх скорочення до приблизно шістдесяти відсотків.
Керівництво асоціації Укрсадпром звертає увагу, що зменшення обсягів зберігання поєднується з іншою серйозною проблемою — нестачею робочої сили. Галузь тривалий час спиралася на інтенсивне виробництво та високу продуктивність садів, що дозволяло утримувати ціну на фрукти на дуже низькому рівні. Це було вигідно споживачам, але створювало фінансовий тиск на виробників, і якби така ситуація зберігалася надалі, українське яблуко могло б повністю витіснитися імпортом із Європи, де ціни сягають понад двох євро за кілограм. Сьогодні ж вартість енергоресурсів, відтік робітників за кордон та зростання оплати праці зробили виробництво значно дорожчим, а продуктивність праці — нижчою, ніж це потрібно для стабільного ведення бізнесу.
Брак персоналу особливо помітний під час збирання врожаю. Для ділянки площею двадцять п’ять гектарів необхідно близько двохсот п’ятдесяти сезонних працівників, однак знайти таку кількість людей стає дедалі складніше. У результаті частина плодів просто залишається у садах. Так, у перші роки війни підприємствам вдавалося зібрати лише третину вирощеного обсягу, а в 2024 році ситуація дещо покращилася, але не настільки, щоб забезпечити повне завантаження ринку вітчизняною продукцією.
До цього додається і зміна кліматичних умов. Частина врожаю може втрачатися через весняні заморозки, що особливо болісно відбивається на яблуневих садах. Саме це та руйнування інфраструктури зберігання змусили багатьох виробників переглянути підходи до організації бізнесу. Однак ситуація відкриває нові можливості: зростає попит на переробку фруктів, адже не вся продукція може бути реалізована свіжою, а створення власних переробних ліній дозволить зменшити втрати та підвищити додану вартість.
Експерти галузі вважають, що Україна стоїть на порозі стрімкого розвитку підприємств, що працюватимуть із виробництвом джемів, варення, пюре та інших продуктів на основі фруктів. Вони наголошують, що культура споживання таких виробів у країні поки не сформована, проте ринок змінюється, і попит на готові продукти буде зростати. Якщо старше покоління традиційно робило домашні заготовки, то молодші споживачі дедалі частіше обирають готову продукцію, що відкриває широкі перспективи для нових інвестицій.
Очікується, що протягом найближчих п’яти років відбудеться активне зростання кількості переробних заводів. Галузеві аналітики прогнозують, що сегмент фруктової переробки може стати одним із найбільш динамічних у харчовій промисловості та суттєво посилити позиції українського фрукта на внутрішньому й експортному ринках.
