Україна та Польща опрацьовують способи збільшення пропускної спроможності сухопутних маршрутів для експорту української аграрної продукції. Потреба в цьому різко зросла після фактичного припинення стабільної роботи морських шляхів наприкінці липня, через що значна частина українського експорту була змушена переорієнтуватися на залізничні, автомобільні та річкові напрямки.
Проблема вже позначилася на фактичних обсягах відвантажень. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, у перші 12 днів серпня країна експортувала 590 тис. тонн зерна — приблизно 30% від необхідного обсягу. Водночас у відомстві оцінюють, що за максимальної мобілізації альтернативних маршрутів Україна зможе забезпечити не більше половини потенційного експорту.
Саме пошуку додаткових можливостей для сухопутних перевезень була присвячена онлайн-дискусія «Альтернативні шляхи експорту: синергія логістики України та Польщі в умовах блокади Чорного моря», організована Українським клубом аграрного бізнесу. Участь у ній взяв Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький.
За словами міністра, ситуація потребує спільної роботи держави, логістичних компаній та міжнародних партнерів. Мінагрополітики, зокрема, підтримує пропозиції приватного сектору щодо збільшення можливостей для транспортування українських вантажів через країни ЄС.
«Нинішня ситуація є найважчою з початку повномасштабного вторгнення. У серпні експорт альтернативними шляхами становитиме близько 1,5 млн тонн при середній потребі в 5 млн тонн на місяць – це лише третина. Навіть за найкращого сценарію альтернативні маршрути можуть покрити не більше 50% наших потреб. Водночас транзит через Польщу можна подвоїти – з нинішніх 300 тисяч до 600 тисяч тонн на місяць, насамперед за рахунок залізниці та переведення контролюючих служб на кордоні на цілодобовий режим роботи», – підкреслив Тарас Висоцький.
Збільшення польського напрямку розглядається не лише як питання додаткових вагонів чи вантажівок. Українська та польська сторони раніше обговорювали можливість використання портової інфраструктури Польщі для подальшого виходу української продукції на міжнародні ринки. Для цього необхідно синхронізувати роботу залізниці, митних і прикордонних органів, а також ветеринарної та фітосанітарної служб.
Україна вже звернулася до польської сторони з пропозицією збільшити кількість залізничних потягів, які проходять через прикордонні переходи. Серед можливих напрямків удосконалення логістики також розглядаються контейнерні перевезення, використання спеціалізованого рухомого складу та інвестиції у прикордонні термінали й іншу інфраструктуру.
Потреба у таких рішеннях посилюється тим, що сухопутні коридори не здатні повністю замінити морські перевезення за обсягами. За оцінками, які раніше озвучував Висоцький, залізничні, автомобільні та дунайські маршрути можуть забезпечити лише близько половини обсягів, які раніше проходили через чорноморські порти.
Логістичний дефіцит виник у найбільш чутливий для аграрного сектору період — під час збору нового врожаю. Через обмежені можливості експорту зерно доводиться довше зберігати в Україні, що підвищує навантаження на елеватори та створює додаткову потребу в обігових коштах для аграрних підприємств. Представники українського ринку також пов'язують проблеми з морською логістикою зі зниженням експортних обсягів на початку серпня. За даними Spike Brokers, за 1–6 серпня Україна експортувала 312,9 тис. тонн агропродукції проти 784,5 тис. тонн за аналогічний період липня.
Тарас Висоцький зазначив, що нинішні умови відрізняються від ситуації першого року повномасштабної війни. Український аграрний бізнес має менший фінансовий та логістичний запас міцності, а світова кон'юнктура не створює такого цінового компенсатора, який спостерігався у 2022 році. Додатковим фактором є сезонне навантаження на логістичну систему європейських країн, які одночасно працюють із власним урожаєм.
Паралельно Україна розширює й інші альтернативні напрямки. Зокрема, залізничний маршрут через Молдову потенційно може забезпечити 500–800 тис. тонн аграрної продукції. Із 10 серпня також діє домовленість про 50-відсоткову знижку на транзитні залізничні перевезення українських вантажів через Молдову до кінця 2026 року.
Однак польський напрямок має окреме значення через можливість подальшого використання портів на Балтійському морі. Саме тому під час переговорів увага приділяється не лише збільшенню кількості перевезень, а й усуненню конкретних обмежень на всьому маршруті — від українського виробника до європейського порту та кінцевого покупця.
Окремим завданням залишається зміна структури експорту. У нинішніх умовах Україна зацікавлена у збільшенні частки продукції з більшою доданою вартістю, оскільки в її кінцевій ціні транспортні витрати займають меншу частку, ніж у випадку масових зернових вантажів. Це може частково знизити вплив високої вартості сухопутної логістики на конкурентоспроможність української продукції.
Напрацьовані під час переговорів із польською стороною пропозиції планують використати у подальшій міжурядовій роботі. Основна мета — збільшити пропускну здатність західних коридорів та не допустити подальшого скорочення українського аграрного експорту в умовах обмеженої роботи чорноморських портів.
