На світовому ринку зернових посилюється тиск на український ячмінь старого врожаю. Однією з головних причин цього стало зниження інтересу з боку Туреччини, яка традиційно залишається серед ключових покупців української продукції. Ослаблення попиту вже позначається на ціновій динаміці та створює додаткові виклики для експортерів.
Ситуація пов’язана з початком жнив у Туреччині, де збиральна кампанія стартувала 24 травня. Перші показники з південно-східних регіонів свідчать, що натура зерна нового врожаю становить 64–65 кг/гл. Такі результати дають підстави очікувати достатньо якісний урожай, що може суттєво вплинути на внутрішній баланс ринку країни.
За попередніми оцінками, цьогоріч Туреччина може значно наростити валовий збір ячменю. Згідно з прогнозом Міністерства сільського господарства США, у сезоні 2026/27 виробництво культури сягне 8,3 млн тонн, що на 63% перевищить торішній показник. Водночас Турецький статистичний інститут оцінює потенційний урожай ще вище — на рівні 9 млн тонн, що означатиме приріст майже на 50% у річному вимірі.
Збільшення внутрішнього виробництва автоматично знижує потребу країни в закупівлях за кордоном. За прогнозними оцінками, обсяг імпорту ячменю Туреччиною в сезоні 2026/27 може скоротитися до 150 тис. тонн. Це приблизно на 90% менше, ніж роком раніше.
Для українського експорту це означає втрату одного з важливих напрямків реалізації. Туреччина тривалий час залишалася активним імпортером українського зерна завдяки зручній логістиці через чорноморські та дунайські маршрути, а також високій потребі в сировині для комбікормового та переробного секторів.
На цьому тлі котирування українського ячменю продовжують знижуватися. За інформацією брокерської компанії Atria Brokers, партія українського ячменю старого врожаю для перевезення костером була реалізована по 217 доларів за тонну на базисі FOB Дунай. Це приблизно на 5 доларів за тонну нижче, ніж рівень пропозицій, який фіксувався наприкінці попереднього тижня.
Зниження вартості пояснюється не лише ослабленням турецького попиту, а й загальним очікуванням нового врожаю, що традиційно тисне на ринок у цей період. Учасники торгів уважно стежать за погодними умовами в основних країнах-виробниках, оскільки це безпосередньо впливатиме на подальший баланс попиту та пропозиції.
У такій ситуації перед українськими експортерами постає необхідність переорієнтації на альтернативні ринки збуту. Серед потенційних напрямків можуть розглядатися країни Близького Сходу, Північної Африки та інші регіони, де зберігається стабільний попит на фуражне зерно. Саме здатність оперативно адаптувати експортні потоки визначатиме подальші цінові перспективи українського ячменю.
