Українська грибна галузь продовжує працювати в умовах повномасштабної війни, попри економічні труднощі, проблеми з електропостачанням і нестачу працівників. Частина підприємств припинила діяльність, однак інші змогли відновити роботу, розширити виробничі потужності та модернізувати обладнання.
За інформацією міжнародного онлайн-медіа Mushroom Growing News, у 2020 році в Україні виробляли понад 60 тис. тонн грибів на рік. У 2025 році обсяги становили приблизно 50–60 тис. тонн. Отже, попри скорочення порівняно з довоєнним періодом, галузь зберегла значну частину виробничого потенціалу.
Редакторка Mushroom Growing News Інна Устиловська зазначила, що після початку повномасштабного вторгнення низка грибних господарств закрилася. Водночас деякі підприємства відновили роботу вже протягом перших шести місяців війни.
Серед господарств, які зупинили діяльність, була компанія «Верес», що належала до найбільших виробників грибів в Україні. За поясненням Устиловської, підприємство спеціалізувалося переважно на грибах для переробки, а не для продажу свіжої продукції. Причиною припинення його роботи стали внутрішні проблеми компанії, а не безпосередньо війна.
За даними Mushroom Growing News, на початку 2026 року в Україні налічувалося понад 150 грибних ферм різного масштабу. Найбільшу групу становили господарства із середніми обсягами виробництва.
Розподіл українських грибних ферм за річними обсягами виробництва:
34 підприємства виробляють понад 1 000 тонн грибів на рік.
78 господарств мають річне виробництво від 100 до 1 000 тонн.
Близько 40 ферм виробляють від 5 до 100 тонн на рік.
Частина виробників, особливо в західних областях, після початку повномасштабної війни інвестувала в розвиток потужностей. За словами Устиловської, деякі господарства добудували камери для вирощування грибів, придбали нове обладнання або модернізували наявні виробничі лінії.
Водночас утримувати грибні ферми стає дедалі складніше. Для вирощування грибів необхідно підтримувати відповідний температурний режим і вологість, що потребує стабільного енергопостачання. Витрати на електроенергію та труднощі з пошуком персоналу залишаються серед основних викликів для підприємств.
Окремою зміною на виробництві стало перерозподілення фізичної роботи між працівниками. Як повідомила редакторка Mushroom Growing News, завдання, які раніше на багатьох фермах переважно виконували чоловіки, тепер нерідко доручають жінкам. Ідеться, зокрема, про перенесення ящиків із грибами та переміщення візків для збору врожаю між стелажами.
Через кадрові та економічні обмеження виробники прагнуть автоматизувати більше операцій. Такий підхід дає змогу зменшувати залежність від ручної праці й оптимізувати виробничі процеси. Попри складні умови, грибні господарства продовжують забезпечувати продукцією український ринок.
Частина виробників також працює на зовнішніх напрямках збуту. Зокрема, із західних регіонів України до Польщі постачають свіжі гриби. Обсяги експорту залишаються невеликими, проте, за даними Mushroom Growing News, такі поставки мають стабільний характер.
Імпорт грибів до України охоплює кілька категорій продукції. Із Польщі завозять невеликі партії печериць, тоді як екзотичні види грибів постачають переважно з Китаю та Південної Кореї. Водночас цей сегмент залишається відносно невеликим як в Україні, так і на європейському ринку загалом.
Однією з важливих проблем галузі є скорочення кількості підприємств, які виготовляють компост для вирощування печериць. Цей матеріал є необхідною складовою виробничого процесу, тому доступність його постачання має значення для стабільної роботи грибних ферм.
За інформацією Mushroom Growing News, нині в Україні фактично працюють два виробники компосту для печериць:
Agaris — має два заводи в Тернопільській і Черкаській областях.
ТОВ «Світ Соломи» — підприємство в Миколаївській області.
Обмежена кількість таких виробництв створює передумови для пошуку альтернативних моделей забезпечення грибних господарств компостом. За словами Устиловської, редакція Mushroom Growing News щороку отримує кілька звернень від виробників, які розглядають можливість об’єднання кількох ферм для спільного інвестування у власний компостний завод.
Однак станом на час підготовки матеріалу жоден із таких проєктів не був реалізований. Отже, подальший розвиток українського грибництва залежатиме не лише від відновлення виробничих потужностей, а й від здатності підприємств розв’язувати проблеми енергозабезпечення, кадрового дефіциту та постачання сировини для вирощування грибів.
