У 2025 році українські споживачі знову стикаються з дефіцитом вітчизняного персика. Причиною такого стану речей стали сильні весняні заморозки, які призвели до значного зниження врожайності кісточкових культур. Як результат — полиці торговельних мереж переважно заповнені імпортною продукцією.
За словами керівника компанії Green Technology Ltd Дмитра Остапенка, нинішній рік продемонстрував катастрофічну перевагу імпортних фруктів над українськими. Він повідомив, що понад 90% персиків, доступних на ринку, завезені з-за кордону. Таке співвідношення свідчить не лише про неврожай, а й про відсутність глибокої державної стратегії в галузі садівництва.
Фахівець також наголосив, що існуюча ситуація є наслідком накопичених системних проблем. Серед них — недостатній рівень захисту плодових насаджень, майже повна відсутність інструментів компенсації збитків від стихійних явищ, низька технологічна оснащеність та відсутність довгострокової підтримки виробників. Ці фактори обмежують можливості українського садівника на внутрішньому ринку та повністю виключають конкуренцію з європейськими гравцями, як-от Італія, Іспанія чи Греція.
І хоча клімат України цілком сприятливий для вирощування високоякісних персиків і нектаринів, фактична відсутність державної підтримки унеможливлює використання цього потенціалу. Навіть у пік сезону — з липня по вересень — національні виробники не можуть вийти на полиці супермаркетів у помітному обсязі.
Зауважується також, що наслідки поточного сезону є не лише сільськогосподарськими, а й економічними: втрачаються валютні надходження, скорочуються робочі місця в агросекторі, а споживачі змушені покладатися на імпорт. Українські господарства, які зазнали збитків, без допомоги не зможуть відновитися, що лише посилює залежність від імпорту в середньо- та довгостроковій перспективі.
Остапенко акцентує, що проблема з кісточковими плодами — це не просто питання ринку. Йдеться про продовольчу безпеку, яка в умовах глобальних викликів набуває особливого значення. Він переконаний, що без формування цілісної політики розвитку садівництва з акцентом на захист вітчизняного виробника, внутрішнє забезпечення споживача та експортний потенціал — український фрукт залишиться переважно рекламною ідеєю, а не реальністю на прилавках.
Таким чином, поточна ситуація стає сигналом для держави, що розвиток галузі садівництва потребує не лише інвестицій, а й системної підтримки — від інфраструктури до страхування ризиків та стимулювання модернізації.
