Повномасштабна війна суттєво вплинула не лише на обсяги виробництва зерна, а й на інфраструктуру його зберігання. Елеваторна галузь, яка є ключовою ланкою між полем і експортом, зазнала масштабних втрат через бойові дії, руйнування та окупацію частини територій.
За оцінкою аналітика Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки (KSE Агроцентр) Павла Мартишева, сукупні збитки галузі становлять близько $1,1 млрд.
«Збитки елеваторної галузі через війну оцінюються орієнтовно у розмірі $1,1 млрд», — заявив Мартишев.
За період 4 років війни країна втратила від 9 до 13 млн т потужностей одночасного зберігання зерна. Йдеться як про повністю знищені об’єкти, так і про ті, що були пошкоджені або опинилися на тимчасово окупованих територіях. Частину інфраструктури вдалося відновити або компенсувати шляхом будівництва нових потужностей у безпечніших регіонах, однак довоєнного рівня галузь поки не досягла.
Наразі загальна місткість українських елеваторів оцінюється приблизно у 53 млн т. Для порівняння, у 2021 році цей показник був орієнтовно на 4 млн т вищим. Таким чином, навіть попри відновлення частини об’єктів, загальний ресурс для зберігання залишається нижчим за довоєнний.
Водночас експерти наголошують, що на поточному етапі гострого дефіциту елеваторних потужностей немає. Це пов’язано зі скороченням валового збору зернових та олійних культур. Якщо у 2021 році Україна зібрала 106 млн т, то у 2025 році врожай становить близько 76 млн т. Зменшення виробництва частково вирівняло баланс між наявними обсягами зерна та можливостями його зберігання.
Елеватори відіграють критично важливу роль для стабільності аграрного сектору, адже забезпечують сушіння, очищення та накопичення зерна перед внутрішньою переробкою або експортом. В умовах обмеженої портової логістики та періодичних перебоїв із транспортуванням достатня місткість для зберігання стає додатковим фактором продовольчої безпеки.
Попри втрати, галузь продовжує адаптуватися: інвестори поступово зміщують фокус у центральні та західні регіони, де ризики руйнувань нижчі. Однак повноцінне відновлення вимагатиме значних капіталовкладень і часу, з огляду на масштаб зафіксованих збитків.
