В Україні виробництво гусей та качок дедалі більше набуває статусу нішевої галузі. Експерти пояснюють це поєднанням економічних, логістичних і соціальних чинників, які суттєво вплинули на розвиток цього сегмента птахівництва. Виконавчий директор асоціації «Союз птахівників України» Сергій Карпенко зауважив, що проблеми у цій сфері почалися ще задовго до початку повномасштабної війни — зокрема, у період карантинних обмежень, коли значно впав попит на продукцію з вищою собівартістю.
За словами експерта, промислове вирощування гусей і качок завжди було витратнішим порівняно з курятиною, адже ці види птиці мають довший цикл вирощування та потребують більше ресурсів. Крім того, така продукція орієнтована переважно на споживачів із вищими доходами, які останніми роками скорочуються через економічні труднощі та зниження купівельної спроможності.
Статистика свідчить, що за останні чотири роки промислове поголів’я гусей в Україні скоротилося майже у п’ять разів, а качок — удвічі. Основна частина цих птахів нині утримується в приватних господарствах, однак навіть у цьому секторі спостерігається спад — близько 25%.
Сергій Карпенко підкреслив, що ці види птахівництва фактично втратили масовий характер і тепер залишаються лише в окремих спеціалізованих господарствах. Він зазначив, що повернення промислового виробництва можливе лише після стабілізації економічної ситуації та зростання добробуту населення.
На думку фахівців галузі, нішевий статус гусівництва та качівництва не обов’язково є негативним явищем. У багатьох європейських країнах цей напрям розвивається як частина локального фермерства з акцентом на якість і натуральність продукції. Для України це може стати можливістю створити додану вартість — наприклад, через виробництво делікатесів або експорт м’яса й пера до країн ЄС, де така продукція користується попитом.
«На жаль, ці види птахівничої продукції перейшли в статус нішевих і матимуть промисловий розвиток із відновленням чисельності й купівельної спроможності населення», — констатував Сергій Карпенко.
