Попри значний аграрний потенціал, Україна досі не займає помітного місця у міжнародній торгівлі кісточковими фруктами. Йдеться про черешню, вишню, сливу, абрикос, персик та інші культури цього сегмента, які мають стабільний попит у багатьох країнах. Однак українські виробники поки що майже не представлені на глобальному ринку, тоді як конкуренти активно розширюють постачання.
Керівник компанії-експортера USPA Fruit Володимир Гуржій зазначив, що нині український плодоовочевий експорт концентрується переважно на яблуках і лохині, тоді як у напрямку кісточкових культур країна фактично не має відчутної присутності за кордоном. За його оцінкою, цей сегмент залишається нерозвиненим саме з точки зору міжнародної торгівлі.
Основна причина полягає не лише у площах садів чи валових обсягах урожаю. Ключовим стримувальним чинником експерт назвав недостатньо розвинену інфраструктуру післязбиральної доробки, сортування, охолодження, пакування та логістики. Саме ці елементи визначають можливість постачати швидкопсувну продукцію на далекі ринки без втрати якості.
Для порівняння він навів приклад Іспанії, де профільні підприємства здатні щоденно обробляти до тисячі тонн фруктів і формувати значні партії для експорту. Завдяки цьому іноземні покупці отримують стабільні та прогнозовані поставки, що особливо важливо для мережевої торгівлі й великих дистриб’юторів.
В Україні ситуація інша: галузь поки не забезпечує навіть рівномірне та стабільне насичення внутрішнього ринку якісними кісточковими плодами. Через це виробники не поспішають брати на себе довгострокові зобов’язання перед закордонними партнерами, а експортні відвантаження часто мають епізодичний характер.
Володимир Гуржій також наголосив, що першочерговим завданням для ринку залишається забезпечення якісною продукцією українських споживачів. Лише після вирішення внутрішніх системних проблем можна говорити про масштабне просування на зовнішні майданчики.
Фахівці ринку неодноразово підкреслювали, що для розвитку експорту кісточкових культур потрібні сучасні холодильні комплекси, кооперація виробників, стандартизація якості, сертифікація та ефективні канали доставки. Без цього складно конкурувати з країнами, які вже десятиліттями працюють у цьому сегменті.
На думку експерта, повноцінний вихід України на світовий ринок можливий лише після вирівнювання якості продукції, зміцнення виробничих потужностей і модернізації логістики. Лише тоді українські кісточкові культури зможуть претендувати на стабільне місце серед міжнародних постачальників.
