Кліматичні зміни, посилення дефіциту води та зростання ризиків для аграрного виробництва поступово змінюють підходи України до управління водними ресурсами. У сучасних умовах меліорація розглядається вже не лише як інструмент підвищення врожайності, а як один із ключових чинників стабільності всього аграрного сектору. На цьому тлі дедалі актуальнішою стає потреба оновлення інфраструктури, запровадження прозорих механізмів управління та формування точних даних про водні ресурси.
Ці питання стали центральними під час тематичної панелі в межах Міжнародної аграрної конференції Black Sea Grain Kyiv 2026. У дискусії взяла участь заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко, а також представники державних органів, аграрного бізнесу, профільних асоціацій, фінансових установ, міжнародних організацій і експертного середовища. Такий склад учасників дозволив розглянути реформу меліорації з різних ракурсів — від державного управління до практичних потреб виробників.
Значна частина обговорення була присвячена трансформації системи управління водними ресурсами, яка в Україні триває з 2021 року. Йдеться про поступову зміну моделі, у межах якої функції розподіляються між державними структурами та новими інституціями, а самі агровиробники залучаються до управління меліоративною інфраструктурою. Одним із ключових елементів цієї реформи стало створення організацій водокористувачів.
На сьогодні в країні сформовано 77 таких організацій, і 14 із них уже отримали у користування меліоративне майно. Це фактично заклало основу нової моделі, де більша відповідальність за ефективність використання водних систем переходить безпосередньо до аграріїв.
У цьому контексті Ірина Овчаренко наголосила на глибині змін у секторі, зазначивши:
«Ми фактично здійснюємо повну трансформацію системи меліорації, залучаючи аграріїв до управління інфраструктурою. Держава створила законодавчу основу і відкрила нові можливості, але далі – відповідальність і активність самих водокористувачів».
Окремим блоком дискусії стали питання обліку та доступності даних про водні ресурси. Попри наявність державних інструментів обліку, таких як водний кадастр і водогосподарські баланси, вони не дають повного уявлення про реальний ресурсний потенціал. Це ускладнює стратегічне планування розвитку зрошення та інвестицій у відповідну інфраструктуру.
У зв’язку з цим одним із пріоритетів визначається створення оновленого цифрового водного кадастру та відкритої карти водних ресурсів. Такий інструмент має дозволити точніше оцінювати регіональний потенціал для зрошення та уникати дисбалансів між попитом і фактично доступними ресурсами.
Додатково під час заходу порушувалися питання модернізації інженерної складової систем зрошення. У фокусі були технологічні рішення, які дозволяють підвищити ефективність використання води та зменшити втрати в системах подачі. Окремо відзначалося, що сучасні підходи до меліорації все частіше інтегрують елементи цифрового моніторингу та автоматизації.
Важливим викликом залишається висока енергоємність процесів зрошення. Значна частина витрат у цій сфері пов’язана саме з електроенергією, яка може формувати до 80% вартості подачі води. Це стимулює пошук більш енергоефективних рішень, зокрема впровадження технологій, що зменшують залежність від традиційних джерел енергії.
Фінансова модель галузі також поступово змінюється. Законодавство щодо операторів меліоративних систем відкриває можливості для укрупнення водокористувачів, залучення інвестицій та формування більш прозорої структури ціноутворення на водні ресурси. Це розглядається як важливий крок до економічної стійкості сектору.
Загалом конференція Black Sea Grain Kyiv 2026 стала майданчиком, де було окреслено подальші напрями розвитку меліорації в Україні та підкреслено необхідність синхронної роботи держави, бізнесу й міжнародних партнерів для реалізації цієї реформи.
