Вівчарська галузь України переживає відчутний підйом. За першу половину 2025 року чисельність офіційно зареєстрованих овець і кіз зросла більш ніж у 2,3 раза — до майже 502 тисяч голів. Це свідчить про суттєвий приріст, адже ще на початку року у реєстрі було близько 200 тисяч тварин.
За словами Василя Стефурака, голови Асоціації вівчарів України та засновника Центру відродження вівчарства, така динаміка спостерігається вже кілька років:
«Останні два роки стада невпинно збільшуються». Проте варто враховувати, що йдеться лише про офіційно зареєстровану частину — значний відсоток тварин тримають у господарствах без оформлення.
Поштовх до фіксації поголів’я у державному реєстрі дала дотаційна програма, яку запровадили на початку року. Власники отар можуть отримати державну допомогу — 2000 грн за кожну нову вівцю або козу. Ця підтримка стимулювала дрібних і середніх фермерів активніше займатися вівчарством. Зокрема, популярністю користується романівська порода — вівці цієї породи здатні щороку приводити по 5–6 ягнят, що суттєво впливає на темпи зростання стада.
Якщо фінансування з держбюджету триватиме в тому ж обсязі, то до кінця 2025 року кількість офіційно зареєстрованих тварин може подвоїтися. Проте фахівці зауважують, що дотації, хоча й корисні, не є основним джерелом прибутку в цій галузі. Значно більший дохід фермери отримують від реалізації м’яса, зокрема баранини.
На сьогоднішній день українські виробники дедалі активніше виходять на ринки країн Близького Сходу. Цей регіон має високий попит на баранину, а також на живих овець для релігійних свят та м’ясопереробки. Саме експорт відкриває додаткові можливості для господарств і сприяє розширенню виробництва.
Крім того, в Україні поступово зростає внутрішній попит на якісну баранину. Ресторани, торговельні мережі та фермерські ярмарки дедалі частіше зацікавлені у закупівлі м’яса локального виробництва. Це формує нову культуру споживання і підвищує цінність місцевої продукції.
Експерти вважають, що подальше зростання галузі залежить не лише від державної підтримки, а й від розвитку логістики, ветеринарного контролю, розширення інфраструктури для забою та зберігання м’яса. Також необхідні інвестиції у селекційну роботу для підвищення продуктивності стада та якості м’ясної продукції.
Отже, українське вівчарство має потенціал стати конкурентоспроможною галуззю як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. В умовах повномасштабної війни та складного доступу до традиційних агроекспортних товарів, саме нішеві напрямки, як-от вівчарство, можуть стати рятівним напрямом для частини фермерів.
