Питання балансу між відкритістю ринку та захистом національного виробника знову опинилося в центрі уваги молочної галузі. Після того як українські профільні об’єднання повідомили про суттєве зростання частки імпортних сирів у структурі споживання, свою позицію публічно висловила Польська асоціація виробників молочної продукції ZPPM. Польська сторона відреагувала на формулювання українських колег щодо «навали» імпорту, вважаючи подібну риторику потенційно небезпечною для двосторонньої торгівлі.
Як пише польське видання AgroNews.com.pl, у ZPPM звернули увагу на те, що подібні оцінки можуть впливати на адміністративні рішення. Президент асоціації Марцин Гідзик заявив:
"Використання терміну "наводнення ринку" є дуже ризикованим. Ця фраза може спонукати владу до неформальних адміністративних кроків — додаткових перевірок, затягування митного оформлення або інших бар’єрів, навіть якщо офіційно це не називатиметься обмеженням імпорту".
У польській галузевій організації вважають, що навіть без формального запровадження мит чи квот можливі непрямі обмеження здатні ускладнити торгівлю. Йдеться про адміністративні процедури, які можуть впливати на швидкість та передбачуваність поставок. Для молочної продукції, що має обмежені терміни реалізації, логістична стабільність є критично важливою.
Водночас українська сторона наголошує на внутрішніх ризиках. За даними Спілки молочних підприємств України, у 2025 році частка імпортних сирів на ринку зросла з 38% до 45%. Виконавчий директор спілки Арсен Дідур раніше зауважував, що у разі збереження такої тенденції вже до весни 2026 року українські переробні підприємства можуть втратити контроль над більшою частиною внутрішнього ринку. Це, на думку представників галузі, ставить під загрозу стабільність виробництва та зайнятість у секторі.
Молочна галузь в Україні працює в умовах воєнних ризиків, перебоїв з енергопостачанням та зростання витрат на логістику. Паралельно європейські виробники функціонують у системі спільної аграрної політики ЄС, що передбачає механізми підтримки фермерів і переробників. Різниця в умовах господарювання позначається на собівартості продукції та її конкурентоспроможності. У такій ситуації навіть незначні цінові переваги імпорту можуть суттєво впливати на структуру споживання.
Українські виробники закликають уряд застосувати інструменти підтримки національних підприємств. Серед можливих кроків називають програми стимулювання попиту на продукцію вітчизняного виробництва, фінансову підтримку молокозаводів, а також заходи для підвищення конкурентоспроможності галузі. Окремий акцент робиться на продовольчій безпеці: у воєнний період залежність від імпорту розглядається як фактор додаткового ризику у разі логістичних чи політичних ускладнень.
У ZPPM, зі свого боку, пропонують інший підхід — підтримувати український ринок не шляхом обмеження імпорту, а через позитивні стимули для місцевих виробників. Йдеться про можливі дотації на реалізацію українських сирів, програми просування локальної продукції та надання переваги національним компаніям у державних закупівлях. Польська сторона також наголошує, що розвиток торговельних відносин слід розглядати в контексті євроінтеграційного курсу України та потенційного вступу до ЄС у 2027 році.
Таким чином, ситуація навколо імпорту сирів виходить за межі короткострокових ринкових коливань. Вона поєднує питання конкуренції, державної підтримки, інтеграції до європейського простору та забезпечення стійкості продовольчої системи в умовах війни. Подальші рішення визначатимуть, чи буде знайдено компроміс між принципами відкритої торгівлі та необхідністю зберегти національний виробничий потенціал.
