Розвиток переробної інфраструктури дедалі сильніше впливає на те, які культури обирають українські аграрії для вирощування. Саме наявність заводів і стабільного внутрішнього попиту визначає доцільність розширення посівів, особливо коли йдеться про нішеві або спеціалізовані культури, які раніше не займали значних площ.
Міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев пояснив, що приклади з минулого чітко демонструють цей зв’язок. Так, у свій час активне будівництво заводів із переробки соняшнику стало ключовим чинником швидкого збільшення площ під цією культурою. Водночас соняшник уже тоді був масовим, тому масштабування переробки та виробництва відбувалося відносно легко.
Ситуація з волокнистими культурами, такими як льон і промислові коноплі, є іншою. За словами міністра, перед запуском великих переробних проєктів у цій сфері спочатку потрібно сформувати достатню сировинну базу. У 2024 році площі під льоном становили близько 53 тис. га, тоді як промислові коноплі займали трохи більше 1000 га. Для порівняння, ще у 1991 році під соняшником в Україні було 1,6 млн га, що свідчить про різний стартовий рівень розвитку культур.
Олексій Соболев звернув увагу, що у випадку з коноплями наразі формується зворотна логіка розвитку. Прийнятий Верховною Радою закон про дерегуляцію у сфері коноплярства створив правові та економічні умови для інвестицій у переробку. Поява першого заводу з переробки промислових конопель сформувала реальний попит на сировину, що, у свою чергу, стимулювало інтерес фермерів до цієї культури. Паралельно в країні з’явилися спеціалізовані збиральні комбайни, необхідні для роботи з промисловими коноплями, а посівні площі почали зростати слідом за попитом з боку переробників.
Подібний сценарій, за оцінкою міністра, очікує і ринок гороху. В Україні вже розпочато будівництво заводів із виробництва біоклею з гороху, який використовуватиметься в меблевій промисловості. Заплановані потужності таких підприємств потребуватимуть обсягів сировини, що приблизно вдвічі перевищують нинішні площі посівів цієї культури. Це означає, що поява стабільного каналу переробки створить економічні стимули для аграріїв розширювати посіви гороху.
Таким чином, держава та бізнес через розвиток переробних кластерів фактично формують нову модель аграрного виробництва, у якій саме внутрішній попит і додана вартість визначають структуру українських полів.
