У 2025 році єгипетський ринок пшениці демонструє помітну трансформацію, і ключову роль у цих змінах відіграє українське зерно. Попри те, що загальний імпорт цього виду продукції до країни скорочується через збільшення внутрішнього врожаю та наявність відчутних перехідних запасів, саме Україна у жовтні стала провідним постачальником для єгипетських покупців. В цей період до країни надійшло майже два мільйони тонн пшениці з України, що стало рекордним місячним показником за весь рік та суттєво перевищило результати попереднього місяця.
У Єгипті серед державних і приватних трейдерів зазначають, що настільки активні закупівлі стали можливими завдяки вдало обраному періоду контрактування. Вони підкреслюють, що ринок у цей момент був сприятливим, а планування закупівель дозволило сформувати необхідні запаси на майбутні місяці без ознак дефіциту чи нестачі пропозиції. Така стратегія характерна для великих імпортерів зерна, які прагнуть мінімізувати вплив цінових коливань та логістичних ризиків.
Попри жовтневий сплеск, тривала тенденція у 2025 році свідчить про скорочення обсягів закупівель пшениці в Єгипті. З початку року та до кінця жовтня імпорт становив близько 10,87 мільйона тонн, що нижче за середній минулорічний показник. У галузі очікують, що до кінця року загальний обсяг ввезеного зерна зменшиться на 15–20 відсотків порівняно з 2024 роком, оскільки країна активно розвиває власне вирощування та посилює продовольчу самодостатність.
Водночас на ринку постачальників відбувається зміна балансу сил. Хоча Росія й залишається найбільшим експортером пшениці до Єгипту, її частка зменшилася з торішніх 74 відсотків до 56 відсотків. Україна ж продемонструвала відчутний прогрес: її присутність на ринку подвоїлася та сягнула 30 відсотків. У вересні показники України та Росії були практично рівними, що стало нетиповим явищем для єгипетського ринку, який раніше мав більш однозначну структуру постачань.
Аналітики пояснюють такі зміни тим, що українські компанії змогли запропонувати конкурентніші цінові умови, швидше виконання контрактів і стабільнішу логістику. Вплинуло також розширення транспортних маршрутів та активне використання альтернативних шляхів експорту, що дозволило оперативно реагувати на попит та утримувати позиції на провідних ринках Північної Африки.
