Українські виробники переробленої продукції стикаються з високою собівартістю, яка формує ключові виклики для галузі та зумовлює обмежені можливості на міжнародних ринках. Про це під час дискусії на конференції VeggiFruits 2025 розповів керівник компанії «Артика-Біо» Сергій Сухина. Він наголосив, що конкурентні переваги на світовому рівні можливі лише за умови стабільних цін на сировину, які забезпечують виробникам економічний запас міцності.
Сергій Сухина пояснив, що ефективна собівартість залежить насамперед від урожайності, а також від витрат на воду, електроенергію та інші ресурси. Без оптимізації цих складових досягнути високих результатів практично неможливо, особливо в умовах зростання енергетичних та логістичних витрат.
Він також звернув увагу на те, що підприємства з малою потужністю не можуть бути конкурентними: виробничі лінії, які переробляють менше ніж 2 т/год, стають економічно неспроможними. Для більш потужних заводів, що працюють у межах 6-10 тис. т продукції, критично важливим є налагоджений ланцюг збуту, адже внутрішній ринок часто нестабільний, а експорт потребує виконання численних міжнародних стандартів.
Аналітики галузі відзначають, що український агропереробний сектор має високий потенціал, але його реалізація стримується структурними проблемами, зокрема волатильністю цін на ресурси та недостатньою підтримкою з боку держави. У багатьох країнах Європейського Союзу аграрні виробники отримують системні субсидії, що знижує їхню собівартість і дає змогу утримувати конкурентні позиції навіть у періоди коливання ринків.
Сергій Сухина також підкреслив, що поява доступних кредитних інструментів та фінансових програм стала позитивним сигналом для аграріїв, адже дозволяє їм працювати з меншим фінансовим навантаженням. Він зазначив:
«Треба відштовхуватися від того, щоб мати дешеві гроші, дешеві енергоносії, воду, хоча би таку фінансову підтримку, яку має конкурент. Ми всі знаємо, що сільськогосподарський бізнес у Європі здебільшого дотується. Якщо ви не матимете таких дотацій, у вас немає шансів конкурувати».
Ці висловлювання відображають загальну тенденцію: без підтримки у вигляді субсидій або програм компенсації витрат українські переробники ніколи не зможуть повністю зрівнятися з виробниками, які працюють у більш сприятливих умовах. У результаті галузь ризикує втратити експортні ніші, а підприємства — інвестиційну привабливість, що негативно впливатиме на економіку та зайнятість у сільських регіонах.
