Після найскладніших для агрологістики років, коли блокування морських портів та перевантаження західних переходів у 2022–2023 роках фактично паралізували частину зернового експорту, українські елеватори опинилися перед необхідністю не просто відновити роботу, а докорінно її змінити. За цей час ринок залишився в умовах високих ризиків, а частина проблем так і не була врегульована на державному рівні. Саме тому провідні гравці дедалі активніше звертаються до автоматизації, розглядаючи її як спосіб знизити витрати та стабілізувати виробничі процеси.
Начальник відділу маркетингу компанії Арт Порт Олександр Тодуров зазначає, що навіть після подолання найгострішої логістичної кризи галузь стикається з низкою системних викликів. За його словами, українські зернові термінали й далі працюють в умовах недостатньої врожайності, нерівномірного завантаження, дефіциту кадрів, зростання енергетичних ризиків та високої вартості зовнішньої логістики. Додатковим чинником тиску є воєнні загрози, нестача інвестицій та низька маржинальність, що робить кожну операцію критично важливою з точки зору ефективності.
Експерт виокремлює сім проблем, які у 2025 році залишаються ключовими для елеваторів. Це зниження обсягів урожаю і недозавантаження потужностей, нестача персоналу, ризики та витрати, пов’язані з енергозабезпеченням, високі логістичні витрати, внутрішня та зовнішня транспортна логістика, цифровізація автотранспорту, воєнний фактор і низька прибутковість виробників. На практиці це означає, що традиційні підходи до роботи перестають бути ефективними.
На тлі цих викликів автоматизація стала основним напрямом розвитку більшості елеваторних підприємств. За словами Тодурова, сучасні рішення дозволяють зменшити навантаження на персонал і зробити робочі місця універсальними.
Він наголошує: «Сучасні системи дозволяють оптимізувати роботу персоналу, роблячи робочі місця мультифункціональними: один оператор може дистанційно працювати з кількома ваговими комплексами, а мобільні застосунки знижують вимоги до кваліфікації працівників. Інтеграція вагового та лабораторного обладнання з обліковими системами мінімізує помилки та пришвидшує операції. Окрему увагу слід приділити наскрізній автоматизації логістики. Інтеграція зовнішньої електронної черги з внутрішніми процесами забезпечує повну прозорість руху транспорту. Логіст може контролювати виклики машин, відвантаження та документообіг навіть дистанційно, що допомагає суттєво скоротити OPEX і вирішити проблему кадрового дефіциту. Разом з цим електронна черга також дозволила підприємствам скоротити нічні зміни, зменшити витрати на енергоресурси та фонд оплати праці, знизити потребу у великих парковках і усунути конфлікти з водіями та громадами. Вона забезпечує рівномірну роботу ланцюга «комбайн – машина – елеватор» і раціональне використання потужностей».
Автоматизація логістики стала окремим напрямом розвитку. Впровадження електронних черг, інтеграція транспортних систем і механізація документообігу суттєво зменшили кількість простоїв і сприяли оптимізації маршрутизації транспорту. Це особливо важливо для України, де внутрішній аграрний трафік після війни перерозподілився, а пропускна здатність окремих транспортних вузлів залишається обмеженою.
За оцінкою аналітиків ринку, автоматизація дала змогу знизити експлуатаційні витрати на 10–30 відсотків залежно від комплексу впроваджених рішень. Водночас підприємства, які поки не переходять на цифрові системи управління, втрачають конкурентні переваги, оскільки їхні операційні процеси залишаються більш затратними та менш прогнозованими.
Тодуров підкреслив: «Автоматизація — не вибір, а питання виживання. Тільки ті елеватори, які здатні ефективно управляти ресурсами та мінімізувати витрати за допомогою цифрових інструментів, зможуть конкурувати та розвиватися в сучасних українських реаліях».
У контексті продовження воєнних ризиків цифрова модернізація стала не просто трендом, а вимогою ринку, який працює в умовах постійної невизначеності та високих витрат.
