Українське ягідництво входить у період, коли традиційна модель виробництва потребуватиме змін. На господарства одночасно впливають нестача працівників, перебої з енергопостачанням, висока вартість фінансування та необхідність дотримуватися дедалі складніших вимог європейського ринку.
На цьому тлі виробникам доведеться приділяти більше уваги механізації, продуктивності праці, технологічності виробництва та диверсифікації. Президентка Асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна окреслила основні фактори, які визначатимуть розвиток сектору найближчими роками.
Одним із найсерйозніших обмежень для ягідних господарств уже стала нестача робочої сили. Виробництво ягід значною мірою залежить від працівників під час збирання врожаю, однак кадрів бракує також серед фахівців та механізаторів. За оцінкою Кухтіної, у перспективі наступних 3–5 років питання продуктивності праці та заміщення ручних операцій технікою стане ще важливішим.
Для ягідного виробництва проблема кадрів особливо відчутна через короткі строки збирання. Продукцію необхідно своєчасно зібрати, охолодити та підготувати до подальшого транспортування або зберігання. Тому дефіцит персоналу може впливати не лише на витрати господарств, а й на можливість повністю використати врожай.
Паралельно виробники стикаються з енергетичними ризиками. Для ягід критично важливими є процеси охолодження та зберігання, які потребують стабільного електропостачання. Власна сонячна генерація може зменшувати залежність від мережі, однак, за оцінкою експертки, сама по собі не забезпечує потреб господарства цілодобово.
Тому перспективним напрямом вона вважає поєднання генерації з накопичувачами енергії та резервними джерелами живлення. Окремо розглядається концепція децентралізованої енергетики, за якої на рівні територіальних громад можуть створюватися енергетичні хаби з можливістю накопичення ресурсів.
Ще одним обмеженням для розвитку ягідного бізнесу залишається доступ до капіталу. Високі кредитні ставки роблять інвестиції дорожчими, а банки обережніше ставляться до проєктів із тривалим періодом повернення коштів. Це особливо важливо для ягідництва, оскільки багаторічні насадження потребують значних початкових вкладень, а результат від інвестицій не завжди можна отримати одразу.
Ірина Кухтіна вважає, що підходи до оцінювання таких інвестиційних проєктів потребують перегляду. Для ягідного сектору доступне фінансування має значення не лише для створення нових насаджень, а й для впровадження механізації, сучасного обладнання та інфраструктури післязбиральної обробки.
Окремий блок проблем пов'язаний із виходом української продукції на європейський ринок. Виробникам необхідно враховувати зміни у правилах використання засобів захисту рослин, зокрема поступове вилучення окремих діючих речовин.
Для експортерів це означає необхідність постійно відстежувати регуляторні зміни ЄС і контролювати відповідність продукції встановленим вимогам. Важливим показником залишається також дотримання допустимих рівнів залишків пестицидів у ягодах, призначених для європейського ринку.
Таким чином, конкурентоспроможність українських ягідників дедалі більше залежатиме не тільки від урожайності чи площ насаджень. Значення матимуть технології, можливість зменшити частку ручної праці, стабільність енергозабезпечення та здатність виробників відповідати вимогам ключових ринків збуту.
У довгостроковій перспективі, на думку Ірини Кухтіної, галузі необхідна окрема стратегія розвитку щонайменше на три роки із залученням держави. Йдеться про поступовий відхід від моделі, за якої Україна переважно продає ягідну сировину, та перехід до більш технологічного виробництва.
Серед необхідних напрямів експертка виокремлює урізноманітнення ягідних культур, механізацію процесів, розвиток технологій і створення декількох варіантів логістики та зберігання. Такий підхід має зменшити залежність виробників від окремих ресурсів і каналів збуту та зробити галузь більш адаптивною до змін умов роботи.
