Україна має потенціал увійти до десятки найбільших світових експортерів томатної пасти, однак для цього необхідно нарощувати виробництво продукції з високою доданою вартістю та розширювати географію її продажів. Наразі наша країна посідає 12-ту позицію у світовому рейтингу, поступаючись не лише провідним виробникам, а й державам із меншими обсягами аграрного виробництва.
За підсумками сезону 2025/26 український експорт томатної пасти оцінюється у 29,3 тис. тонн. Орієнтовний виторг становить близько $30 млн. Для порівняння, у довоєнному сезоні 2021/22 Україна поставила на зовнішні ринки 62,18 тис. тонн цієї продукції. Таким чином, нинішні обсяги експорту суттєво поступаються показникам того періоду.
Водночас міжнародний ринок томатної пасти продовжує розширюватися. За аналітичними даними Tomato News, у сезоні 2025/26 загальний обсяг світового експорту наблизився до 3,91 млн тонн. Двадцять років тому, у сезоні 2006/07, цей показник становив 2,22 млн тонн. Отже, за два десятиліття міжнародна торгівля продуктом збільшилася приблизно на 76%.
Найбільшу частку світового експорту забезпечує Китай. На нього припадає майже третина міжнародних поставок. Водночас за фінансовими результатами лідирує Італія, яка отримує значно більший виторг від продажу томатної пасти, ніж китайські виробники. Це свідчить про важливість не лише фізичних обсягів експорту, а й вартості готової продукції на зовнішніх ринках.
Хто контролює світовий ринок томатної пасти
У натуральному вимірі основні позиції займають країни з потужними переробними підприємствами та сформованими експортними каналами. Китай, Італія та США разом забезпечують значну частину міжнародної торгівлі.
До десятки найбільших постачальників у сезоні 2025/26 увійшли:
Китай — 1,15 млн тонн;
Італія — 797,965 тис. тонн;
США — 359,6 тис. тонн;
Іспанія — 311 тис. тонн;
Португалія — 233,8 тис. тонн;
Чилі — 216,2 тис. тонн;
Іран — 201,7 тис. тонн;
Туреччина — 137,6 тис. тонн;
Греція — 73,489 тис. тонн;
Єгипет — 55 тис. тонн.
За межами першої десятки розташувалися Перу з обсягом 50,3 тис. тонн та Україна, експорт якої становить 29,3 тис. тонн.
Загалом десять провідних країн формують близько 91% світових поставок томатної пасти. Така концентрація свідчить про високу конкуренцію на ринку, де важливими чинниками є виробничі потужності, стабільність постачання та можливість пропонувати покупцям великі партії продукції.
Найбільший виторг отримує Італія
Якщо порівнювати країни не за кількістю відвантаженої продукції, а за доходами від її реалізації, розташування лідерів змінюється. Італія випереджає Китай, хоча за фізичними обсягами експорту поступається йому.
Орієнтовний рейтинг країн за виторгом від міжнародних продажів томатної пасти має такий вигляд:
Італія — $1,415 млрд;
Китай — $820 млн;
Іспанія — $490 млн;
США — $367 млн;
Португалія — $319 млн;
Чилі — $280 млн;
Туреччина — $200 млн;
Іран — $105–110 млн;
Греція — близько $70 млн;
Єгипет — $50–55 млн;
Перу — $45–50 млн;
Україна — близько $30 млн.
Для країн, які посідають нижчі позиції, наведені оціночні показники. Водночас загальна картина демонструє, наскільки суттєво відрізняються фінансові результати експортерів.
Що потрібно Україні для входження до десятки лідерів
Україна має всі можливості для того, щоб закріпитися серед десяти найбільших світових експортерів томатної пасти. Наявність аграрного сектору, досвід вирощування овочевих культур та потенціал розвитку харчової промисловості створюють основу для нарощування виробництва. Однак самих лише сировинних ресурсів недостатньо для посилення позицій на міжнародному ринку.
Одним із головних напрямів має стати розширення переробної промисловості. Замість орієнтації виключно на вирощування та реалізацію сільськогосподарської сировини Україні потрібно збільшувати обсяги її промислової переробки. Це дозволить виробляти більше готової продукції, підвищувати її додану вартість і формувати додаткові джерела валютних надходжень.
Важливо також розвивати підприємства, здатні забезпечувати стабільні обсяги виробництва та відповідати вимогам міжнародних покупців. Конкуренція з Китаєм, Італією, Іспанією та іншими великими експортерами вимагає не лише доступу до сировини, а й сучасного обладнання, ефективної логістики та стабільної якості продукції.
Ще одним завданням є пошук нових експортних напрямків. Розширення кола країн-покупців дозволить українським виробникам зменшити залежність від окремих ринків і створити додаткові можливості для збільшення продажів. Для цього необхідно активніше працювати з міжнародними торговельними партнерами та шукати нові канали збуту.
