На турецькому ринку попит на українську кукурудзу минулого сезону залишається обмеженим. Основна причина — повне використання імпортної квоти, через що більшість місцевих трейдерів переключилися на підготовку до закупівлі нового врожаю всередині країни.
Внутрішні ціни на кукурудзу в Туреччині наразі становлять близько 10,5–11 тис. турецьких лір за тонну, що еквівалентно приблизно 258–270 доларам США. При перерахунку на базис CIF, покупці в регіоні Мармара готові сплачувати не більше 225 доларів за тонну за партії формату «хендісайз» з поставкою у листопаді. Це помітно нижче за поточні цінові орієнтири українських постачальників, які пропонують відвантаження в листопаді–грудні за ціною 233–235 доларів США на тих самих умовах.
Брокер компанії Atria Brokers Бюлент Озсой пояснив, що у нинішніх умовах турецькі імпортери не схильні погоджуватися на українські цінові очікування. За його словами, укладання контрактів з поставкою наприкінці року супроводжується низкою ризиків — коливаннями внутрішніх цін, змінами валютного курсу на момент розрахунків і невизначеністю щодо можливого введення нових імпортних квот зі зниженим або нульовим митом.
Він також звернув увагу на прогнози валютного курсу до кінця року, які коливаються в межах 43,5–43,7 TRY за долар США. Деякі учасники ринку припускають, що місцеві ціни на кукурудзу можуть піднятися до 11,5–12 тис. лір за тонну, що при такому курсі дорівнюватиме 265–275 доларам США.
Експерти вважають, що за реалізації такого сценарію українська кукурудза може стати більш конкурентною на турецькому ринку вже у новому сезоні. Вирішальним фактором буде підсумковий обсяг врожаю в Україні. Якщо опади на півночі та заході країни, які пройшли останнім часом, покращили вологозабезпечення ґрунту без суттєвої шкоди посівам, то валовий збір кукурудзи у 2025 році може перевищити 30 млн тонн. Такий результат посилить пропозицію на світовому ринку та посилить ціновий тиск, особливо з огляду на конкуренцію з Південною Америкою та США.
Водночас затримки у проведенні збиральної кампанії всередині країни здатні підтримувати ціни на відносно високому рівні на старті нового маркетингового сезону. До моменту відновлення стабільної логістики це може зменшити цінову привабливість української продукції для турецьких закупівельників, які традиційно орієнтуються на найвигідніші пропозиції.
